Під час роботи над ескізом в Etnodim - яскраво відчувалося натхнення. Мені взагалі було цікаво спробувати себе в етнічній тематиці. Коли я вчилася в львівській академії, свідомо намагалася уникати такого стилю. Там ця тема завжди була темою номер 1 в роботах. Бо там етно цінується по-особливому. При цьому я відчувала певну надмірність такого стилю у будівлях та рішеннях в дизайні з етнічними мотивами в рамках вузу (можливо це звучить трохи грубо, але такі були мої особисті відчуття під час навчання). Працювати з фольклорним стилем безумовно цікаво і відповідально, але мені не хотілося робити так, як в прикладах студентів минулих років.
Під час роботи над ескізом для Etnodim відчувалася свобода рішень, хоч і потрібно було зробити щось, що стилістично відповідає бренду, але мені здається, що свобода властива самому бренду, і це те, що мені подобається.
До мене прийшла ідея такого собі злегка “легковажного” образу, можливо навіть по-дитячому наївного. Елементи вишивки хотілося зробити максимально простими, але з відголосками на традиційний український орнамент.
Таким чином я зробила щось схоже на дитячі пазли Лего чи пікселі (цифрове зображення), така виникла асоціація. Після чого як ескіз був повністю готовий, я звернула увагу на логотип бренду. І помітила, що його стилізація має такі самі обриси (тому підсвідомо, я могла надихнутися не тільки традиційним орнаментом, а і логотипом Etnodim)
Я приїхала в Київ з Одеси. На виробництві мене зустріла дизайнерка Ліля. Вона ж провела мені екскурсію і познайомила з командою. Увесь колектив виявився дуже приємним у спілкуванні: дружня атмосфера та відкритість. Було зрозуміло, що хоч у кожного є свої обов’язки, все одно всі працюють в команді та за необхідності допомагають один одному.
Після екскурсії ми з Лілею почали обговорювати деталі мого ескізу і те, як буде відбуватися процес виробництва. Ліля розповіла, як працює вишивальна машина, адже я раніше не стикалася з роботою над вишивкою і мені було корисно дізнатися базові технічні моменти. Потім ми поспілкувалися з конструктором Анатолієм. Обговорили технічний ескіз і конструкцію для створення лекал, визначилися з порціями, розмірами і отримали поради від технологів.
Коли почали обирати матеріал, основний колір тканини та доповнення кольору для вишивки, мені показали всі тканини та нитки, які можуть бути. Приємно здивувало те, що навіть якщо підходящого відтінку немає в наявності, розглядається варіант дозамовити текстиль або фурнітуру під мій ескіз. В результаті я відібрала кольори, нитки, тканину найбільш відповідну до моєї ідеї. День пройшов насичено і справді цікаво (вибачте ті, кого я не назвала, бо не змогла запам’ятати імена всіх з першого разу).
Сукня - Eva
Я займаюся дизайном у різних його проявах. Основна моя спеціалізація дизайн костюму, але я ще цікавлюся іншими напрямками в мистецтві та дизайні. Люблю робити колажі, ілюстрації, малювати принти, не так давно мені став цікавий веб-дизайн. Планую і далі розвивати свої навички в цьому. Хочу зайнятися фотографією. Поки що фотографую на телефон і все підряд, але в майбутньому обов’язково спробую себе у концептуальній та предметній зйомці.
Єва Адамовська і Лілія Касянчук
Конкретної людини, яка б вплинула на мій вибір діяльності не було. Якось само так склалося. Мене зачарувала сама фешн індустрія, і якраз потрібно було обирати спеціальність в університеті. Широкий вибір професій у модній індустрії був у Європі, а у нас, на жаль, з цим туго. Мені потрібно було обрати альтернативний варіант тут, таким чином мене зацікавив дизайн одягу, я вступила у львівську академію мистецтв, а згодом, відкрила для себе мистецтво у повній мірі.
Ви теж можете відкривати для себе мистецтво по-різному. І спробувати свої сили в проєкті Drabyna.
Проєкт DRABYNA
Статтю підготувала - Манана Глонті
