Особливості вибору кольорів у вишиванці

Важливим при виборі кольору є його властивість візуально видозмінювати форму і величину предмету. Так, якщо дивитися на поверхню, покриту червоними і синіми плямами, виникає ілюзія, ніби червоні плями розташовані ближче до глядача, ніж сині. Світлі і теплі кольори здаються нам ближче, ніж темні й холодні. Тому теплі кольори ніби збільшують предмет, а холодні зменшують його.
Цю властивість кольорів можна використовувати для виділення певної частини вишивки, згладжування різкості контурів. Роботи, які будуть на великій відстані від глядача, краще вишивати нитками контрастних насичених кольорів.

Гобелен як різновид ткацтва

Гобелен  — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток. Гобелени виготовляють із кольорових шовкових або шерстяних ниток окремими частинами, які потім зшивають між собою (часто окремі колірні плями).

Таблиця розмірів

Чоловічі розміри

Жіночі розміри

Ручна вишивка. Уроки

Для виконання ручної вишивки необхідні дуже нескладні інструменти: голки, наперсток, ножиці, сантиметрова стрічка, загострена паличка (дирокол, або пендель), пяльці.
Голки для вишивання повинні бути короткі з подовженим вушком. У велике вушко легко можна втягати робочу нитку в декілька складань. Такі голки застосовують для виконання рахункових і простих швів, а також для вишивки володимирськими швами. Рахувати і відокремлювати нитки такими голками дуже зручно. Важко втягається в голку шерстяна нитка. Її можна втягати за допомогою шматочка шовкової нитки. Нитку складають удвічі і в петлю, що утворилася, вкладають кінець шерстяної нитки. У вушко голки протягують обидва кінці шовкової нитки і протягають їх разом з шерстяною ниткою. Замість шовкової нитки можна скористатися нітководітелем, який зазвичай продається разом з набором голок.

Класифікація вишиванок

В основі найбільш загальної класифікації одягу лежить його розподіл залежно від статі людини на чоловічий та жіночий. Кожна з цих груп у свою чергу поділяється залежно від віку людини. Наприклад, жіноча вишиванка розподіляється на дівочий, вбрання для молодиць та літніх жінок (чоловічий — аналогічно).

Різновиди традиційного одягу

Формування українського народного одягу — цього яскравого й самобутнього культурного явища — відбувалося протягом багатьох століть. Ще за часів Київської Русі значного розвитку набули ткацтво та різноманітні ремесла, які мають безпосереднє відношення до створення одягу. Відтоді кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, і можна з упевненістю твердити, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень тощо.

Вишитий рушник (історія)

Рушник є в Україні обов’язковою приналежністю, окрасою народного побуту, а також своєрідним народним символом. З давніх-давен українці прикрашали стіни своїх хат вишиваними рушниками, які створювали відповідний настрій, формували естетичні смаки, були взірцем людської працьовитості, майстерності та мистецьких здібностей. Вишиваний рушник донині залишається атрибутом народних обрядів і звичаїв. Рушники давали у кількох випадках. З хлібом на вишитому рушникові виходили назустріч кожному, хто приходив в оселю з чистими задумами. Рушником зустрічали рідних і гостей, вітали народження немовляти в родині, вінчали молодих та проводжали людину в останню дорогу. Рушники стелили молодій парі під ноги, щоб стелився молодим щасливий шлях у життя. Рушник взагалі символізував щасливу дорогу.

Український народний одяг. Історія та особливості

 Характерною рисою традиційного українського одягу є надзвичайна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва, володіння багатьма видами й техніками опорядження та оздоблення. Водночас народному одягу притаманна значна варіативність. Найбільш помітними були відмінності у костюмі, що побутував на Лівобережжі та Правобережжі, Слобожанщині та Поділлі. Це ж стосується й традиційного одягу населення Подністров'я, Карпат, Полісся та Півдня України. Регіональною специфікою були позначені передусім матеріали для одягу; конструктивні, технологічні і декоративні прийоми його створення; способи виробництва окремих деталей: головних уборів, взуття, прикрас; колорит, техніка та мотиви орнаментики — особливо сорочок і поясного одягу, які майже до кінця XIX ст. зберігали давні локальні особливості, а також способи носіння і об'єднання всіх елементів одягу в повний, завершений комплекс вбрання.

Про льон та вироби із нього

Дослідження Міністерства охорони здоров'я України показали, що висока гігієнічність, міцність, зручність виробів із лляних тканин, сприяють кращому кровообігові, стимулюванню організму і зменшенню його стомлюваності. Медики вважають, що льон сприяє зниженню простудних захворювань.
В усьому світі вже давно зрозуміли, що екологічно чистий одяг з льону, завдяки його унікальним властивостям, корисний для здоров'я людини. Тому натуральні волокна стали наймоднішими у виробах високої якості.

Вишиванка

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, оберіг. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони ревно зберігалися і передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності і кохання. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування та занепаду. Як правило, ці українські обереги пройшли крізь віки i нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.