Вишивка рідко виконується яким-небудь одним швом. Звичайно в одному узорі застосовуються різні види швів. Це додає вишивкам нарядність і різноманітність.
У жіночих блузах і чоловічих сорочках для оформлення краю комірів, рукавів (якщо немає манжетів) використовують зубцювання. На виробах цю техніку виконують котушковими нитками білого кольору або одним з кольорів візерунка вишивки. Зубцювання можна виконати по-різному.
Мережки - це декоративні шви. Вони можуть бути головною частиною узору (див. рис. 182) або відмежовуючою лінією (див. рис. 23). Мережки відносяться до рахункових швів. Орнаменти, доповнені мережками, відрізняються тонкістю і витонченістю. Всі мережки починають з вишивки качалочки. Качалочка - це вертикальний стовпчик, вишитий через одну ниточку тканини, шириною в 3-5 ниток (мал. 172, а) і висотою, необхідною для мережки. Качалочкою закріплюють нитки тканини, які потрібно підрізати і висмикнути для мережки, а також 2 або 3 нитки знизу і зверху висмикнутих ниток мережки, на яких виконують одинарний прутик. Одну качалочку виконують праворуч, біля початку мережки, другу - ліворуч, біля кінця мережки. При вишиванні зразків мережок відстань між качалочками роблять 10 см. Виконуючи качалочки, стібками трохи стягують нитки тканини. У широких мережках спочатку вишивають 1,5-2 см качалочки у висоту, не закріплюючи верхніх країв (мал. 172, б) і в міру необхідності дошивають їх до кінця висоти мережки. Всі ряди мережок виконують справа наліво. Кінці ниток зафіксовують у качалочках з виворотного боку. Мережки переважно вишивають нитками світлих тонів (білими, блакитними, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками, близькими за кольором, наприклад на блакитній тканині - білими, сірими, ясно-блакитними.
Розробляючи орнаменти для вишиванок, художники в завжди звертали увагу в першу чергу на природу, але не просто копіювали її, а використовували окремі елементи, стилізуючи спрощували, зберігаючи найхарактерніше.
У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризованої орнаменти, емблемні орнаменти.
При виборі кольору важливо також є його властивість візуально видозмінювати форму і величину предмету. Якщо дивитися на покриття червоними і синіми плямами, з’являється ілюзія, нібито червоні плями є ближче до глядача, аніж сині. Світлі та теплі кольори здаються нам набагато ближче, ніж темні та холодні. Тому теплі кольори створюють враження збільшення предмету, а холодні зменшують його.
Дану властивість кольорів потрібно використовувати для виділення окремих частин вишивки, згладжування різкості контурів. Вишивки, які виглядатимуть на великій відстані від особи, краще вишивати нитками контрастних та насичених кольорів.
Гобелен — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток. Гобелени виготовляють із кольорових шовкових або шерстяних ниток окремими частинами, які потім зшивають між собою (часто окремі колірні плями).
Для виконання вишивкируками,необхідні нескладні інструменти, такі як: голки, наперсток, ножиці, сантиметрова стрічка, дирокол, або пендель, ну і звичайно пяльці.
Голки для вишивання повинні не мають бути довгими, але обов’язково з подовженим вушком. У подовжене вушко голки, легко можна затягати нитку в декілька складань. Такі голки використовують для виконання рахункових і звичайних швів, а також для вишивання володимирськими швами. Рахувати і відокремлювати нитки такими голками дуже просто і зручно. Важко затягається в голку шерстяна нитка. Її можна втягати з допомогою відрізка шовкової нитки. Нитку складають в двоє і роблять петлю, в яку вкладають кінець шерстяної нитки. У вушко протягують обидва кінці шовкової нитки і протягають їх разом з грубою, шерстяною ниткою. Замість шовкової нитки можна використати нітководітелем, який зазвичай є у наборі голок.
В основі найбільш загальної класифікації одягу лежить його розподіл залежно від статі людини на чоловічий та жіночий. Кожна з цих груп у свою чергу поділяється залежно від віку людини. Наприклад, жіноча вишиванка розподіляється на дівочий, вбрання для молодиць та літніх жінок (чоловічий — аналогічно).
Формування українського народного одягу — цього яскравого й самобутнього культурного явища — відбувалося протягом багатьох століть. Ще за часів Київської Русі значного розвитку набули ткацтво та різноманітні ремесла, які мають безпосереднє відношення до створення одягу. Відтоді кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, і можна з упевненістю твердити, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень тощо.
